Воробйова Наталія Костянтинівна
вихователь групи продовженого дня
Новгород-Сіверської гімназії №1
імені Б.Майстренка

Клубна година "Плекай свою мову!"

документальний супровід клубної години



Клубна година "Плекай свою мову!"

Бесіда про рідну українську мову

Мета: Дати учням поняття про те, що рідна мова для кожної людини це те життєдайне джерело, звідки вона бере свою енергію, життєву силу, яка закладена віками, з покоління в покоління цілим народом, рідним краєм. Розвивати і збагачувати мову учнів, виховувати любов і гордість за рідну учкаїнську мову, бажання зберегти її чистоту і красу.

 

Матеріал для бесіди: Карта України, картини природи рідного краю, музика, пісні, які звучатимуть під час її проведення.

Я мислю мовою цією,
Я нею змалку говорю,
І рідною зову, своєю —
Це, де завгодно, повторю.

Моя чарівна, дивна мова,
Хто перелічить в ній слова?
Вона прекрасна і казкова,
Весела, щира і жива.

Вона державною вже стала,
Але до волі довго йшла.
Щоразу з попелу вставала...
А скільки спалена була!

На ноги інша б не сп’ялася,
А українська знов жива!
Нарешті стала, відбулася!
Говорить, думає, співа!

Вчитель. Хто ми, діти? Якого роду-племені, де ми живемо з вами?

(Відповіді учнів).

Правильно. Ми — українці. У нас є своя вільна і незалежна держава — Україна, є рідна державна українська мова. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа українського народу. Народ наш завжди славився працелюбністю, щирістю, добротою і щедрістю, веселим характером а ще мелодійною і чарівною піснею. Бо завжди в Україні співали всі — дорослі і діти, навіть на старості літ пісня не сходила з вуст людини, бо з нею легше було жити, у ній можна було передати любов і тугу, щастя і радість, свої мрії і надії. Давайте послухаємо нашу рідну українську пісню.

(Звучить в запису українська пісня).

Гарна пісня, правда? Зразу настрій піднімається. Це наша рідна українська пісня. Яке чарівне звучання і рідні слова, зрозумілі і гарні, рідні. А рідною українською мовою людина не тільки розмовляє, але й мислить, думає. І, навіть, коли людина знає багато мов, вміє розмовляти ними, то мислить вона завжди тільки рідною, одною. І земля українська дуже древня, така ж древня і наша мова. Досліджено ученим М. Красуським, поляком за походженням, який знав кілька мов і міг об’єктивно й достовірно застосувати метод порівняльної лінгвістики, ще в 1880 році довів, що українській мові щонайменше 7 тисяч років. А відомий сучасник лінгвіст і педагог І. Ющук, також на основі порівняльної лінгвістики, аналізу пам’яток матеріальної і духовної культури українців, науково обгрунтував, що вона існувала на території нинішньої України не менш як три тисячі років тому. Незаперечним фактом є те, що українська мова дуже древня, про це доводять видатні мовознавці Л. Булахов, А. Кримський, О. Потебня, О. Шахматов у своїх працях.

Мова не стоїть на місці, вона збагачується новими словами, змінюється, у ній відображені національні особливості українського народу, його світосприйняття і світорозуміння, свій спосіб мислення. І хоч мова наша дуже древня, та сьогодні вона чарівна і дорога, а, особливо, нам, українцям, бо ж нам вона найрідніша, найдорожча, тут наше коріння, тут наш рід і ми взяли початок на цій чарівній землі, яка дала нам силу і щастя жити.

Мабуть тільки ця земля, земля нашої України могла народити таку дивну, чарівну і мелодійну мову. Погляньте, діти, на ці краєвиди, на цю земну красу! Тут є гори і долини, ліси і степи, повноводні ріки, сині озера і моря. Тут несказанно чарівні літні ночі і висока синява неба, незабутні заквітчані поля і казковий ліс. Давайте подивимось на дивовижні картини природи і ви зрозумієте, чому така красива наша рідна мова. Мабуть тому, що у нашому краю живе сама краса і казка.

(Діти розглядають картини природи, звучить музика).

У кожного народу своя є мова, вона для них найрідніша і найдорожча, кожен народ має право нею думати і розмовляти. Бо ж доки є мова у народу, є і сам народ, а не стане мови, не буде й народу, тому що мова є основною ознакою національності. Кожному дорога своя мова: полякові — польська, болгарину — болгарська, чехові — чеська, французові — французька, а українцеві — українська. І кожен про свою мову скаже, що вона найкраща, бо для нього вона найрідніша, він вперше її почув від матері та батька, вперше її зрозумів, назвав всі предмети і явища, свої почуття і мрії рідною мовою, тому й залишиться вона у серці на все життя. Кожна людина має право розмовляти і мислити рідною мовою. Так і кожна країна має право на державну мову. Але не так було в Україні. Чарівна родюча земля здавна приваблювала до себе завойовників, кожен раз хтось нападав на Україну з метою її привласнити і панувати на ній, бо ж тут і клімат прекрасний, і чорноземи багаті та родючі, і краєвиди казкові... От і завойовували, а українці падали у кривавій боротьбі за свою землю і ставали деревами і квітами. Протягом віків відстоював народ свою землю, коли перемагали, то знову розквітала культура, мова, злітала вгору радісна пісня, піднімалась наука. А коли програвали грізні битви — все занепадало, бо завойовники несли свою культуру, свою мову, свою владу і нав’язували її українцям. Важко було зберегти щось своє, але український народ плекав свою рідну мову у піснях, баладах, казках та усній творчості і передавав від роду до роду, щоб не загинула і як дорогоцінний скарб проносив через усі тортури, які випали на долю рідної мови.

270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, щоб не піднімав голову, а був покірним рабом без мови, без пісні, без думки.

  • 1720 рік — указ Петра І про заборону в Україні друкувати книги українською мовою, вилучення з церковних книг текстів, написаних українським «наріччям».
  • 1729 рік — наказ про переписання з української мови на російську всіх державних постанов і розпоряджень.
  •  1817 рік — закриття Києво-Могилянської академії.
  •  1862 рік — закриття недільних безплатних шкіл для дорослих, організованих передовою інтелігенцією України.
  • 1863 рік — заборона видання книг українською мовою — циркуляр міністра внутрішніх справ Росії Валуєва: «Никакого малороссийского языка нет и быть не может, наречие их, употребляемое простонародьем, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши».
  • 1876 рік — заборона ввезення українських книг з-за кордону, заборона друкування текстів українських пісень, українського театру.
  •  1888 рік — указ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
  • 1895 рік — заборона українських книг для дітей.
  • 1908 рік — указ Сенату Російської імперії, яким визнано культурну і освітню діяльність в Україні шкідливою.

Це тільки деякі з указів царської Росії. Але за радянських часів їх було теж дуже багато, так:

  • 1933 рік — телеграма Сталіна на Україну про припинення тут «українізації».
  • 1938 рік — постанова «Про обов’язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», унаслідок чого почалося масове закриття українських шкіл і переведення їх на російськомовні.
  •  1978 рік — постанова про посилене вивчення і викладання російської мови та літератури.
  • 1983 рік — постанова про посилене вивчення російської мови, поділ класів на групи у національній школі та підвищення зарплати вчителям російської мови.
  • 1989 рік — постанова про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
  • 1990 рік — «Закон про мови народів СРСР», де російській мові надається статус офіційної...

Отож, погляньте, скільки тортур, знущань зазнала рідна українська мова. Жодна б інша не витримала такого тиску, пропала б, канула б у вічність, а українська мова — живе! Вона сьогодні стала державною, вона звучить у світі, її слухають інші народи. Наша мова і пісня летить над світом і чарує тисячі людей своєю щирістю, гріє любов’ю і теплом, голубить ніжною ласкою і живе вільно, радісно, оновлюється і збагачується.

 

А мова хай живе, нехай серця нам гріє.
Багатою йде в світ і завжди молодіє.
Бо в нас вона одна — чарівна, світанкова,
І древня, й молода — велика наша мова.

 

Вчитель. Діти, ви бачите, яких тортур зазнала українська мова, але сьогодні вона живе, закликає любити свою Україну і народ, який проживає на її території.

~        Як ви ставитесь до української мови? (Відповіді дітей).

~        Якою мовою ви розмовляєте в школі і поза школою, чому? (Відповіді дітей).

~        Як ви вважаєте, легка чи важка українська мова для вивчення? Чим можете довести своє твердження? (Відповіді дітей).

~        Як ви гадаєте, чи мова виховує людину? Доведіть свою думку.

Діти. Українські прислів’я доводять, що мова виховує людину, наприклад:

  • «Слово не горобець, випустиш, не спіймаєш». Це говорить про те, що треба завжди добре подумати, що маєш сказати, щоб не образити і не скривдити людину, а це дуже важливо.
  • «Розумний слова побоїться, а дурневі і батіг не допоможе». Це прислів’я каже про те, що мова виховує. А розумна людина завжди прислухається до слів, до порад.
  • «Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже». Прислів’я засуджує тих, хто говорить без пуття, бо якщо хочеш щось сказати, то треба бути переконаним у своїй правоті і знати, що коли казати. Це правила поведінки.
  • «Розумній голові досить дві слові». Це прислів’я розказує, що розумного легко виховувати словами, тому що він їх розуміє і старається одразу виправитись та зробити все правильно.
  • «Хліб-сіль їж, а правду ріж». Прислів’я вчить говорити правду в очі, не боятися цього. Це виховує людину сміливою, мужньою.
  • «Вмій жартувати, та знай, коли перестати». Прислів’я закликає знати міру в жартах, бо коли вони доречні, то всім весело, а коли ні, то треба припинити. Це виховує в людині стриманість, відчуття міри.

 

Вчитель. Ось ми і розібралися з тим, як мова виховує. Кожне слово несе в собі заряд певних позитивних або негативних емоцій, тому зі словами треба бути дуже обережним. Культуру людини можна пізнати по її мові, як вона говорить, як запитує та відповідає. Мова людини — це показник її вихованості, культури, розуму і мудрості. Тому старайтесь, діти, вивчити рідну мову так, щоб розмовляти нею правильно, красиво, вишукано. Українська мова того варта! Будьте терплячими і наполегливими в оволодінні українською мовою, любіть і плекайте її, бо ви патріоти своєї Вітчизни, ви громадяни вільної України, а це означає, що ви її народ, а народ без мови — не народ, а просто юрба, яку можна знищити, поневолити...

Використана література: П. Р. Ігнатенко, В. Л. Поплужний, Н. І. Косарєва, Л. В. Крицька. Виховання громадянина. Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти. — Київ, 1997.



Обновлен 20 окт 2016. Создан 15 сен 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником